Десять років триває війна, яка незрозуміло коли закінчиться. Найближчими роками в нас буде вже 4-5 млн ветеранів. Разом із членами сімей, цю цифру треба буде ще помножити. Реальні кардинальні перетворення в системі державної ветеранської політики треба розпочинати вже тут і зараз, але поки що «кінь не валявся…».
При цьому, керівниця парламентського комітету з питань соціальної політики (який є профільним для ветеранів) переймається не тим, щоб зробити ефективною турботу про Захисників, а підвищенням розміру оплати праці для помічників-консультантів депутатів!
Панове депутати, ви взагалі адекватні?…
За останні роки, не відбулося жодних парламентських слухань з питань ветеранської політики, хоча усі залюбки бігають по ефірах і розповідають про проблеми ветеранів.
Жодного разу не було проведено хоча б одного «Дня Уряду» з питань ветеранської політики, де депутати могли б поцікавитися, а чиновники прозвітувати про те, що робиться і що планується зробити.
До сьогодні жодної сесії, або навіть жодного парламентського тижня так і не було присвячено обговоренню нагальних проблем ветеранів та шляхам їх вирішення.
За увесь час з моменту створення Мінветеранів так і не було реалізовано ані єдиної повноцінної законодавчої ініціативи в системі ветеранської політики!
Вам не соромно?…
З понад трьох десятків існуючих нормативно-правових актів ветеранської політики в Україні – лише 4 є законами, а решта підзаконні акти. Мабуть зайве нагадувати, що регулювання підзаконними актами є хибною практикою, яка плодить бюрократію, різні тлумачення одних і тих самих процесів, відомчу неузгодженість, суперечки і складнощі із збиранням необхідних папірців до купи.
Половина з чинних нормативно-правових актів української ветеранської політики – відомчі накази, більше половини з яких регулює діяльність відомчих комісій.
90% цієї нормативної бази було прийнято задовго до 2022 року, а базові норми ветеранської політики в Україні було закладено ще законами 1991-93 років.
Чисельні проекти нових законів, яких чекають ветерани і громадськість – роками лежать без руху на розгляді у комітетах!
Звідки в Україні візьметься дієва ветеранська політика при такому законодавчому забезпеченні?… Для порівняння, у США лише щодо захисту прав ветеранів діє понад 50 окремих федеральних законів, більше половини з яких прийнято за останні 10 років.
Йдемо далі. Зараз в Українському війську служить 48000 жінок, що більше ніж у арміях будь-якої країни НАТО. Проте статус жінок-військових в Україні регулюється лише Законом про рівні права і можливості під час проходження військової служби у ЗСУ від 2018 року. Щодо статусу жінок-ветеранів, то він взагалі не регулюється жодним окремим нормативно-правовим актом. Для порівняння, в США понад 10 федеральних законів регулюють лише політику щодо жінок-ветеранів.
Хто має над цим думати і напрацьовувати відповідне законодавство?!
Тепер про таке. В штаті нашого багатостраждального Мінветеранів, яке ледве почало працювати, але вже чотири рази змінювало назву, тричі міняло організаційну форму та вже п’ять разів змінювало очільників, досі працює 200 осіб. Це при тому, що станом на початок 2022 року його діяльність вже охоплювала 1,2 мільйони людей! В структурі нашого центрального органу виконавчої влади в системі ветеранів досі немає відомчих лікувально-реабілітаційних закладів і навіть власної ВЛК, що є повним нонсенсом. Для інформації: в системі Мінветеранів США працює 370 000 осіб (центральний апарат — понад 1500 осіб), які обслуговують майже 20 мільйонів ветеранів. Система медичних закладів Мінветеранів США складається з 171 медичного центру, понад 1400 амбулаторних клінік на базі громад, центрів громадського життя, ветеранських центрів і будинків. Разом усі ці заклади та понад 53 000 ліцензованих медичних працівників надають допомогу понад 9 мільйонам ветеранів щороку.
Хто винен у тому, що наше Мінветеранів досі лишається кадрово малочисельним та інфраструктурно незабезпеченим при тому, що вже зараз необхідно постійно обслуговувати багатомільйонну аудиторію ветеранів? Хто має розвивати ветеранську інфраструктуру в Україні та виділяти на це гроші з бюджету?!
Поясніть мені тепер, за що ми маємо платити гроші народним обранцям та їхнім помічникам-консультантам?!
