Здається, вже всі від відомих журналістів до маловідомих експертів поділилися своїми прогнозами на 2025 рік і щодо подальшого майбутнього.
Насамперед, слід сказати, що схоже, 2025 рік не стане роком закінчення російсько-української війни і навіть швидкого припинення вогню. Думаю, що попереду на нас чекає кілька хвиль ескалацій на фоні кулуарних розмов і залаштункових домовлянь.
Україна у 2025 році буде бити. Болісно. Відчайдушно. Винахідливо.
По нам також будуть бити у відповідь.
Саме після цих ударів команда новообраного президента США почне активний пошук формули припинення бойових дій, який не буде скорим.
Хочу особливо наголосити, що не слід недооцінювати неадекватність кремлівського очільника, який цілком може викинути ще такі «фортеля», які виведуть із рівноваги адміністрацію Трампа і радикалізують позицію американців. Поживемо – побачимо!
Рубіж 2025-2026 років цілком може стати часом якихось паліативних рішень. Але варто розуміти, що це не буде кінець російсько-української війни. Війна буде тривати доти, доки ми будемо готові битися. І закінчиться лише тоді, коли ми самі для себе приймемо таке рішення. До тих пір може бути лише «заморозка» і підготовка до остаточної відплати.
Постійно озиратися в бік України – відтепер це доля будь-якого московського режиму, на чолі з путіним чи вже без нього.
Відтак, можливе припинення активної фази війни треба розглядати виключно як її іншу фазу і форму. Не треба плутати цей стан ані з миром, ані з розслабоном. Для нас це виклик, який є не менш важким і відповідальним, ніж усе що було до цього. Нам треба кардинально змінитися зсередини!
Ці зміни можна буде вважати здійсненими лише тоді, коли чиновник, син бізнесмена і проста людина з села зможуть опинитися в одному окопі і коли подібні метафори перестануть здаватися наївними, смішними та нереалістичними. В Ізраїлі, наприклад, це звичайна реальність.
Давайте казати відверто, із існуючою якістю Української Держави та моральним станом тих, хто вважає себе елітою, ми довго не протягнемо і до майбутньої Війни не підготуємося. А вона неминуча…
Впродовж наступних 5 років мають завершитися каденції та, загалом, «вік політичної спроможності» одразу в декількох найбільш радикальних лідерів сучасного світу із розвиненим почуттям власного місця в історії. Тож небезпідставним є очікування щодо можливого початку т.зв. «Третьої Світової» ближче до 2030 року. Звідки саме вона почнеться – із Сирії, із Тайваню, чи із Сувалкського коридору, вже не принципово.
Ми маємо бути готовими до цих великих і драматичних подій. Вони зачеплять не лише Україну, а й Європу, в цілому. Ставкою будуть вже не «кордони 1991 року», а набагато більше. Лише після закінчення цієї війни стане можливим справжній Мир і її переможці визначать Статус-Кво на наступні десятиріччя.
В нас немає іншого вибору, ніж битися і перемогти. Нас змусили стати на цей шлях і ми вже стоїмо на ньому серед перших.
Єдиною альтернативою Третьої Світової Війни може бути лише такий сценарій, при якому росія один-в-один повторить долю СРСР і дорозповзеться по національних швах на окремі державні утворення. Дружнє доїдання і перетравлення її решток може стати тим геополітичним бенкетом, який на довгі десятиріччя займе США, ЄС, Японію, Китай, Україну і решту сусідів. А там вже вималюється інша реальність, яку успадкують вже інші еліти.
